Цифрова компетентність. Які навички слід розвивати під час пандемії?

  • Дата: 10/06/21
  • Поділитись:
By Valeriya Ionan

Останнім часом майже жоден вебінар чи онлайн-конференція не відбуваються без opening remarks на тему COVID-19, його кардинального впливу на життя людей і бізнесу та варіантів адаптації до нової реальності.

За даними McKinsey, за вісім тижнів 2020 року світ зробив стрибок на 5 років у впровадженні цифрових споживчих і бізнес-рішень. Що вже казати про весь 2020-й — це безпрецедентне прискорення цифрових трансформацій. Цифрові тектонічні зсуви раптово увірвалися до життя кожної людини. Одні з найбільш обговорюваних тем — переходи на дистанційне навчання та дистанційну роботу.

Супершвидкий перехід на дистанційне навчання, з одного боку, сприяв появі сучасних прогресивних інтерактивних практик викладання. Однак, з іншого боку, створив неабиякі проблеми тим освітянам, яким часто бракує навичок та впевненості в ефективному використанні цифрових технологій у новій парадигмі освітнього процесу.

Наведу з цього приводу лише одну цифру – у квітні 2020 року  79% українських керівників закладів загальної середньої освіти вказали, що для підвищення якості дистанційного навчання учнів їм довелося в умовах карантину організовувати навчання вчителів.

Але це стосується не лише вчителів. Те саме можна сказати і про працівників різних професій у бізнес-середовищі. Раптово опинившись в умовах економіки мінімального контакту, вони були фактично змушені швидко опановувати сервіси онлайн-спілкування і взаємодії з клієнтами, постачальниками та іншими стейкхолдерами в цифровому форматі, переходити на електронний документообіг і застосовувати таск-менеджери. І далеко не всі були до цього готові та відчули футурошок.

Технологічне прискорення різко оголило непідготовленість громадян до таких змін. Складність і болючість переходу до нової моделі поведінки в цифровій реальності — це, зокрема, наслідок того, що величезна кількість людей володіла цифровою грамотністю в недостатній мірі.

Якщо говорити безпосередньо про Україну, то 53% громадян володіли цифровою грамотністю нижче базового рівня, за даними дослідження 2019 року. Найбільше «просідали» навички роботи з програмним забезпеченням — лише у 28% громадян вище базового рівня. Це робота з текстами у Word, робота з даними в Excel, редагування фотографій і відео, створення презентацій та ін.

Також «просідали» навички вирішення проблем, які лише у 55% громадян вище базового рівня. А це оплата комунальних послуг, поповнення мобільного телефону, переказ грошей з картки на картку онлайн, перегляд відео, прослуховування музики, покупка товарів через Інтернет, проходження онлайн-курсів.

До того ж цілих 34% українців ставали жертвами шахрайських дій через Інтернет за рік і лише 11% українців можуть розпізнати неправдиву інформацію в Інтернеті.

Активна цифровізація та перехід в онлайн — це не щось тимчасове чи короткострокове. Це треба чітко усвідомити, особливо тим, у кого «шкутильгають» цифрові навички. Періодичні «локдауни» й очікування чергових обмежень лише зміцнюють тренд на цифровізацію, який спостерігався і до пандемії, роблячи зміни незворотніми. Ще одним яскравим прикладом на підтримку цієї теорії є епідемія SARS в 2002-2003 рр. у Китаї, яка стала каталізатором зростання онлайн-торгівлі.

Тому «перечекати» не вийде. За опитуванням KPMG, 42% українських керівників і 69% CEO у світі планують скорочувати офісні площі та вводити дистанційну роботу для частини співробітників і після закінчення пандемії.

Lifelong learning (безперервне навчання) і розвиток цифрових навичок — це запобіжник від майбутніх шокових технологічних змін. Потрібно постійно навчатися нового впродовж життя, незалежно від того, вам 20, 35 чи 60 років, а також навчатися цифрової грамотності.

Чи мають українські громадяни таке бажання розвиватися? І так, і ні. Майже половина (47%) мешканців України у віці 18−70 років мають зацікавленість у отриманні  цифрових навичок, а інша половина – ні. Хтось банально лінується, адже навчання — це витрати енергії та зусиль. Хтось має страх перед цифровими технологіями і не наважується зробити перший крок. Хтось самовпевнено оцінює власні цифрові навички як достатні для наявних потреб.

Ще одна з причин, чому частина українців не прагне навчатися цифрової грамотності, — це відсутність розуміння, що таке цифрова грамотність. Якими саме цифровими навичками слід володіти, щоб почуватися безпечно і комфортно? Чи достатньо просто користуватися смартфоном або ноутбуком? Чи потрібно ще критично оцінювати цифровий контент? А знати основи кібербезпеки?

На щастя, віднедавна українці нарешті можуть дізнатися чіткі та зрозумілі відповіді, а не інтуїтивно висловлювати догадки. Мінцифра оприлюднила Рамку цифрової компетентності для громадян України, розроблену за підтримки ініціативи EU4Digital. Це інструмент, створений для того, щоб покращити рівень цифрових компетентностей українців, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив. Цифрові навички є одним із пріоритетів Програми EU4Digital, що фінансується Європейським Союзом. В межах програми були розроблені Настанови щодо використання Рамки цифрової компетентності. Настанови містять інструкції щодо того, як застосовувати Європейську рамку електронної компетентності та Рамку цифрової компетентності для громадян (DigComp 2.1) до МСП та мікробізнесу у Східних країнах-партнерах, з декількома прикладами використання.

Справді, українська рамка базується на Європейській рамці цифрової компетентності для громадян, яку було адаптовано до національних, культурних, освітніх та економічних особливостей України.

Можливості практичного застосування Рамки дуже широкі та включають:

— внесення змін у професійні стандарти й посадові вимоги;

— інтеграція в тестування, опитування, сертифікації, атестації тощо;

— створення програм навчання, тренінгів, освітніх ресурсів, спрямованих на підвищення рівня володіння цифровими компетентностями;

— місцеві органи державної влади можуть використовувати його для прийняття рішень і планування заходів щодо підвищення рівня цифрової грамотності населення окремих регіонів, міст, територіальних громад;

— розробка на його основі професійних, більш деталізованих, рамок цифрових компетентностей для основних професійних груп різних галузей економіки, сільського господарства, державних службовців, освітян, медичних працівників, підприємців тощо.

Рамку цифрової компетентності для громадян України можна вважати стандартом із цифрових компетентностей. Окреслюється обсяг знань, умінь і практичних навичок, які необхідні громадянам для конкуренції на українському і європейському ринках праці та для комфортного використання сучасних цифрових технологій.

Зокрема, у цьому документі кожен українець знайде сфери цифрових компетентностей:

— основи комп’ютерної грамотності;

— інформаційна грамотність і вміння працювати з даними;

— створення цифрового контенту;

— комунікація та взаємодія в цифровому суспільстві, безпека в цифровому середовищі;

— розв’язання проблем у цифровому середовищі та навчання впродовж життя.

Більше того, у документі є назви та дескриптори компетентностей, що стосуються кожної з цих сфер.

Конкретний приклад — сфера створення цифрового контенту містить компетентності: розробка цифрового контенту, редагування та інтеграція цифрового контенту, авторське право та ліцензії, первинні навички програмування, творче використання цифрових технологій.

Але і це не все. Документ деталізує ці компетентності. До кожної компетентності передбачається опис знань, умінь і навичок.

Так, компетентність розробки цифрового контенту — це створювати та редагувати цифровий контент у різних форматах, самовиражатися цифровими засобами, бути творцем і продюсером медіаповідомлень, розуміти переваги і обмеження кожного виду мультимедіа, вміти створювати медіаресурси.

Узагальнюючи, є 6 сфер цифрових компетентностей, кожна зі сфер складається з переліку конкретних компетентностей (загалом 30 таких компетентностей), а компетентності в свою чергу передбачають необхідний мінімум теоретичних знань, умінь і практичних навичок.

Ті, хто не мають базової освіти в галузі ІТ, можуть оцінити свій рівень володіння цифровими компетентностями в умовах індустрії 4.0. Що вважати високим чи низьким рівнем володіння тією чи іншою цифровою компетентністю? Для цього в документі наведено відповідні описи рівнів А1, А2, В1, В2, С1, С2.

Наприклад, володіння компетенцією «Критичне оцінювання та інтерпретація даних, інформації та цифрового контенту. Перевірка надійності джерел інформації. Протидія пропаганді» на рівні С1 (високий рівень) означає, що ви можете виявити достовірність і надійність загальних джерел даних, інформації та їх цифрового вмісту, а також визначити прості маніпуляційні техніки та пропаганду.

Також у документі ви знайдете глосарій — від того, що таке цифрові технології та цифрове середовище, до того, що таке цифрові послуги та цифрова освіта. І зможете дізнатися, скажімо, що цифрова компетентність дозволяє виконувати комплексні завдання в цифровому середовищі, на відміну від цифрової навички, яка означає спроможність виконувати певну дію з використанням цифрових технологій.

Після офіційного затвердження Рамки Кабміном плануємо цього року зайнятись розробленням Рамок професійних цифрових компетентностей основних професійних груп за сферами економічної діяльності. Тобто створити Рамки цифрових компетентностей для українських лікарів, учителів, держслужбовців тощо, щоб кожна людина максимально ефективно використовувала цифрові технології в межах своєї професії. Такі формалізовані документи успішно використовуються бізнесом, освітніми установами, державними органами в Європейському  Союзі. І Україна не повинна відставати в цьому аспекті євроінтеграції країни.


Історії успіху

Ցուցադրել բոլորը